Режисер Нанут Танапорнрапі випустив серію короткометражних фільмів, що рефлексують на тему історії XX століття у його рідному Тайвані. Теми, задані для чату GPT-3, різноманітні: від уявного поділу країни у фільмі A Tale of Two Tailands до революцій у фільмах Dawn of 1932 та його продовженні Payback of 2010.

Усі фільми починаються з однойменного фільму «Ця історія автозгенерована», що задає ритм і заявляє, що глядач перебуває перед незвичайним кінопроєктом. Нанут використовує відеоігри (зокрема, Bioshock) для візуалізації ідей, згенерованих Chat GPT-3 за його запитом, а діалоги озвучують синтезовані голоси Ріка і Морті, Пітера Гріффіна та Дональда Трампа.

Режисер Єпе Ланж проявив інтерес до тем, які цікавлять штучний інтелект. Чому ШІ не приділяє уваги емоціям, масштабам та контексту? Натомість машини зосереджуються на пошуку схожостей між патернами, кольорами та кореляціями. ШІ вже працює на алгоритмах для вибору зручного одягу, хорошого фільму або смачної їжі для свого користувача. Стрічка Ланжа теж складається із пропозицій ШІ — 10 000 зображень, знайдених за допомогою зворотного пошуку зображень Google.

Художник Кріс Петерс протягом двох днів вводив штучний інтелект у курс фільмографії Жана-Люка Годара, а потім попросив його створити вірш, який глядачі почують на закадрі фільму. Саме цей вірш лежить в основі умовного сюжету картини, яка демонструє різноманітність людського світу. Відео, зняте Петерсом на 16-мм камеру Bolex, створює контраст між передовими технологіями штучного інтелекту і старою камерою, а також вшановує пам’ять видатних експериментальних кінематографістів минулого

У фільмі розкривають історію патрульного поліцейського авто, що мандрує занедбаним вигаданим містом, обговорюючи з вбудованим штучним інтелектом-психотерапевтом кризу існування, причини занепаду і здатність до співчуття. Схоже на епізод гри Need for Speed, який начебто створений штучним інтелектом із завданням переглянути всі фільми Ноя Баумбаха. Проте, режисер стверджує, що його натхненням слугували роуд-муві, використовуючи які він досліджує питання: «Чи справді андроїди мріють про електричних вівць?».

Картина демонструє спостереження роботів за людськими ситуаціями та їхні спроби (не без заздрості) зрозуміти, що означає бути людиною. Вони аналізують обличчя через алгоритмічні коди, ідентифікують емоції, але залишаються неспроможними усвідомити, що людські помилки, любов і дружба — це не щось, що можна виміряти, навіть для самих людей. Майбутнє в діалогах роботів залишається невизначеним, але їхні спостереження викликають захоплення.

Намагатися зробити перекид назад — це не зовсім безпечно. Можна зламати шию, або приземлитися на голову, або невдало приземлитися на зап'ястя. Тому я дозволив своєму аватару навчитися цьому трюку. Він тренується на 6-ядерному процесорі за допомогою машинного навчання.